Нарешті, дійшли руки викласти фотографії з травевої мандрівки Арабатською стрілкою і Керченським півостровом.

Першою пригодою був вокзал в Києві. За 40 хв до відправлення потяга, Сашко ще спокійно працював на роботі, і не підозрював, що за годину він мчатиму швидкісним потягом до Криму в туфлях і джинсах, але з велосипедом і спальником:) Подумаєш, сплутав 11.00 і 23.00.. Сашкові ріспект за оперативність!
ksuneczka знала, коли саме ми їдемо, але також в той день захотіла попрацювати, в результаті, їхала наступним поїздом.. Ксюша виявилась хоч не пунктуальною, зато оптимісткою, якій щастить. Тому доїхала нормально разом із Толею і Сашою, що наздоганяли нас на іншому потязі.
Новоолексіївка зустріла нетиповим для травневого півдня холодом, тому термальні джерела на початку Арабатки були саме те, що треба. Там ми і відкисали години зо три.
Ночували посередині стрілки, другого дня під дощем доїхали до Арабатської фортеці. І лише після в’їзду на Керченський півострів, погода налагодилась. Неймовірно-красиве узбережжя до мису Казантип, вітер у волоссі, таємничі Ай-Монайські штольні, зломана перекидка і ночівля на пляжі однієї з Казантипських бухт..
Потім бувпташиний базар, підйом на Кіммерійський вал, знову дикий берег, казкові бухти за Золотим, і велике бажання залишитись десь тут, поміж морем і диким степом, в одній з затишних бухточок Кіммерії. В результаті, до фінішу (Керчі) доїхали лише четверо: Оксана, Діма, Ігор і Олег, решта ж сіли на поїзд на кілька станцій пізніше.
Ітого, не встигли подивитись грязеві вулкани і Керч. Наступного року треба буде планувати подорож на більше часу, щоб пару днів просто повалятись на безлюдному березі одного з найчарівніших куточків України…
ФОТОГРАФІЇ тут: http://www.svitzaochi.com/Gallery//StepomCherezMore2009

4-5 квітня
Червоне сонце пустелі
(Херсон – Козачі Лагері – пустеля – Абрикосівка - Херсон)
Дістав холод?
ПОЇХАЛИ В ПУСТЕЛЮ!
Піщані бархани, спекотне сонце, від якого немає куди сховатись..
Що ще потрібно, коли на вулиці холодно і мрячно.


Фото з минулих поїздок: 2007 рік   та  2008 рік

Умови участі у мандрівці дивіться на сайті: http://www.svitzaochi.com/page_32_red_sun_of_desert.html

17-18 січня їздили до Затопленої церкви, майже єдиної матеріальної згадки, що залишилась від села Гусинці. Саме село стало дном Канівського водосховища.
В Києві дороги були мокрі, їхати було якось не по-зимовому. Але тільки ми виїхали за місто... температура впала на кілька градусів і дорога перетворилась на суцільну ковзанку.  Цікавими були перші кілометри по льоду. Перший в групі гальмує, падає, і далі за принципом доміно падають усі.
Досить швидко всі призвичаїлись до такої специфічної їзди, падінь стало значно менше.

На ночівлю влаштувались на мисливській базі "Кальне", в тепленькому затишному будиночку. Зігрілись, повечеряли і добре відпочили перед другим днем.
Вранці рушили до церкви.  Особливе місце.  Руїни чомусь вражають більше, за доглянуті архітектурні пам*ятки.. Широке плесо, численні строви, очерет.. Серед цих "плавнів" гола від штукатурки церква виглядає як міста ацтеків, зарослі джунглями..
Далі лісами та пустельними піщаними масивами рушили на Переяслав-Хмельницький.

Фотозвіт ТУТ

Гусинці - старовинне козацьке село, що було залите водами Канівського водосховища у 1981 році. Єдине, що нагадує про колишні часи, то пара стареньких похилених хат, що наче стомлені стоять на березі, та церква посеред води. Раніше вона була на пагорбі, тепер це маленький острівець, що ледь-ледь виступає з води.

Нитка маршруту: Київ(М Славутич) – Кийлів – Гусинці – Переяслав-Хмельницький.

Поїздка стартує від метро Славутич в м. Києві. До Кийлова асфальт в перемішку з бетонкою. Далі, до Гусинців лісом та мальовничим берегом Дніпра. В основному ґрунтовка, місцями піски. На ночівлю зупиняємось в мисливському будиночку, там є пічка, але потрібно мати з собою спальники. Зранку їдемо до затопленого храму затопленого села Гусинці. Дивимось церкву, Зміїний острів, насолоджуємось краєвидами Канівського водосховища.Їдемо в Переяслав-Хмельницький. Дивимось місто Переяслав-Хмельницький та тамтешній Музей народної архітектури та побуту. Відправка додому з станції Переяславська на електричці..

ФОТО з попередньої поїздки ТУТ


УМОВИ УЧАСТІ І ДЕТАЛІ ПОЇЗДКИ ТУТ: www.svitzaochi.com/page_41_velotour_zatoplena_cerkva.html

фото звідси:http://mokrizzonni.io.ua/album140567

Туди їдемо електропоїздом підвищеного комфорту №847(з Києва відправлення о 7.30, в Чуднові об 11.30)
Першим палацом, що ми відвідаєм будуть рештки садиби в Тютюнниках. Наступний палац зберігся в доброму стані: палац Терещенка в Турчинівці. Наступними будуть палац в Денешах і Тригірський монастир
Ночуємо біля Шумського язичникького капища:

"Шумськ - давнє язичне святилище. Воно являє собою углублення у землі у формі хреста або жіночої фігури, що зорієнтована по лінії північ-південь розміром 11х14 м.  Тут проходила південна межа земель древлян. По висновках Русанової, у Шумську знаходився дім старійшини, виконуючого роль жерця. У святилищі був проведений унікальний обряд, присвячений якомусь особливому випадку.
945 р. Ігор вирушас по данину в древлянську землю. Взявши данину, Ігор відпускає  дружину, і, залишившись з невеличким загоном, вимагає нової данини. Древляни вбивають Ігоря та його воїнів. На могилі князя страчують п'ять тисяч древлян . Древляни ще довго пам'ятали цю трагедію, впродовж віків вплітаючи в коси жалобні стрічки й вишиваючи сорочки переважно темними нитками. Вірогідно, Шумське святилище на Житомирщині було збудоване саме як меморіал в пам'ять загиблих, де здійснювалися щорічні поминальні ритуали. ТУТ детальніше
 У 1964 році село заради полігону знесли, жителів розселили, а на його місці знайшли святилище. Тепер тут тільки старовинне кладовище, заросле чагарником."

Зранку дивимось водоспад Вчелька , каньйон річки Тетерів, і природну памятку "голова Чацького".

З Житомира відправляємось потягом№344К о 18.40, в Київ прибуваєм в неділю 23 листопада о 22.03

УМОВИ УЧАСТІ ТУТ: http://www.svitzaochi.com/page_55_velotour_cukrovi_palacy.html

На вихідник катались за маршрутом Кагарлик - Великий Букрин - Трахтемирів - висота 222 - Лукавиця -  Григорівка - Миронівка
Місця, овіяні таємницями. Неймовіна природа, майже незайманий лісостеп, високі горби і глибокі яри. Навколо - мало не до горизонту Канівське море, що поховало десятки сіл.. Німими свідками тисячолітньої історії краю є скіфські вали, якими оточена більша частина півострова.

Фотографії з веломандрівки ТУТ

Чудові краєвиди, численні історичні пам’ятки.. тут відчувається зв’яок із минулим



Подробиці і умови участі у веломандрівці ТУТ

( Природна та історична довідки про Трахтемирів )

На минулих вихідних катались на межі Рівненської, Львівської і Тернопільської областей.
Особливо приємні враження залишив Підкамінь, КАМІНЬ - то взагалі без коментарів, плюс чудова екскурсія по монастирю, проведена одним з монахів:)
Лавра.. таке враження, що там все пластмасове.. хоча здалеку вражає блиском куполів і чудовим ансамблем на фоні лісу.
Кременець - класнюче місто, замок, правда, можна собі лише уявляти, більшу частину каміння з його стін пустили на будівництво дороги.
Тараканів - цього разу вдосталь полазили підземеллями, знайшли хід до колодязя, метрів 25 завблибшки.
Дубно - до замку потрапили вже затемно, тому бачили його вже у місячному світлі.

Фотографії з веломандрівки можна подивитись ТУТ

Прогноз погоди (сильний дощ) не справдився, погода була кльовою. Сильне враження справив водяний млин, і виявилось, що він діючий! Там навіть шестерні деревяні!
Далі були Сидорівський замок і костьол, костьол у Жабинцях, палац у Колиндянах..


Їдем вздовж Збруча

Сидорівський замок

Костьол в Жабинцях
Палац в Колиндянах

Решта фотографій ТУТ

На Трійцю їздили велосипедами по Боржаві
Піднімались на хребет з Воловця, спочатку дорога була трохи розбита лісовозами, далі була вже цілком пристойна:)
Власне по хребту їхати можна, але легше з наплічником, ніж з баулом; інколи дорога являє собою стежку, що знаходиться глибше загального рівня, тому педалі чіпляються за обочини. Правда, в тих місцях можна їхати за принципом самокату:))
Погода перший і третій день була сонячною, інколи хмарною, але без дощу. Другий день стояли в хмарі і майже весь день поливало. Тому другий день і нас був матрас під Стоєм:))
Сама Боржава, крім чудових карпатських краєвидів, вразила рослинністю: ТАМ РЕАЛЬНО 100% ПЛОЩІ ВИЩЕ ЗОНИ ЛІСУ ВСТЕЛЕНО КИЛИМОМ З ЧОРНИЦЬ!!!!!!!
Спускались з хребта через водоспад Шипіт.
Фотографії лежать ТУТ

PS. 28-30 червня - вихідні з нагоди Дня Конституції :))
Запрошуємо приєднатись до веломандрівки "Карпатські води, "Рівні" гори і Соколові Скелі"